Брюссель. Тероризм. Україна.

У Брюсселі заклали п’ять бомб. Три в аеропорті та дві в метро. Здетонувало чотири. За різними даними маємо від 14 до 34 загиблих. Кажуть, що перед смертю хтось кричав по-арабськи. Відповідальність за теракт взяла на себе організація ІДІШ – Ісламська держава Іраку та Шаму. Як і завжди після подібних подій, Європою прокотилась хвиля співчуття, що, безперечно, правильно. Дивно було б, якби співчуття не було. Усе, що ми зараз можемо зробити, це побажати удачі європейським спецслужбам та співчувати сім’ям загиблим, які померли не найкращим чином.

Нас же, українців, ця ситуація цікавить у контексті інших подій. Як ми знаємо, Європа – осередок всесвітнього гуманізму, осередок всесвітньої рівності, всесвітнього братства тощо. Рівність та братство передбачає, що цінність середньостатистичного бельгійця дорівнює цінності середньогостатистичного француза, турка, пуштуна, індійця, китайця тощо. Після теракту в Парижі, європейські ЗМІ моментально поширили цю новину. Складно знайти інформаційне агенство, яке цього не зробило. Користувачі соціальних мереж опинилися у великому мережевому траурі, фейсбук розгорнув акцію підтримки у вигляді можливості редагування ваших «аватарок». Аналогічне відбувається і зараз. Однак ніхто не згадує два теракти в Туреччині, які відбулися протягом одного тижня. У результаті першого загинуло 37 людей. Туреччина, нащадок Османської імперії, – один із найважливіших факторів європейської історії. Це країна, яка знаходиться «під боком». Але навряд чи всі читачі чули про теракти в Стамбулі та Анакарі. Чому бельгієць цінніший за турка? І де впевненість в тому, що Європа поважає українців так само бельгійців, а не як турків?

​