Українська Бессарабія

Невизнаний парламент уніоністів Молдови та Румунії на своєму черговому засіданні запропонував територіальний обмін: українське Придністров'я на українську Бессарабію. Безумовно, віддавати українські території в обмін на територію, досі окуповану російськими військовими, ніхто не збирається.

Що ж стосується історії. У 1848 році розпочався ряд подій, які згодом назвали «Весною народів», що зачепила й українські терени, зокрема, північну частину Бессарабії. У австрійської адміністрації там завжди були проблеми, бо вони не розуміли різниці між русинами і волохами. Вирішили поділити за релігійним фактором: уніати – русини, православні – волохи. На селі, наприклад, селяни були двомовними – знали як руську, так і молдавську.

У 1860-х роках на півночі Бессарабії активно діяв православний єпископ Євгеній Гакман. Себто, він автоматично зараховувався до буковинських молдаван, які, в свою чергу, зараховувалися до «молдовських румунів». З початку 60-х він активно підтримував русинський рух, що призвело до створення «Руської бесіди» – першої проукраїнської просвітницької організації на Буковині.

Звичайно, можна довго сперечатися, кому «історично належить» Північна Бессарабія. З цього приводу можна сперечатися про всі прикордонні території, від Ужгорода до Донецька. При бажанні, можна залишти від України Київську, Житомирську та кілька центральних областей. Зворотним чином можна повернути українські землі від Сяну до Дону, і зайняти всю територію Міжмор'я. Себто, встановити історичну справедливість – це подібно до неможливого. Тож треба звертати увагу на протистояння – якщо протистояння є, значить, ідея існує.

Що стосується Південної Бессарабії, то варто нагадати, що її здав румунам не зовсім український генерал Щербачов. Щербачов взагалі цікава постать. Після Жовтневої революції відразу ж посварився з більшовиками, увійшов до військових сил УНР і навіть займався українізацією російський частин Румунського фронту. Уряд УНР, який взагалі негативно ставився до регулярної армії, звичайно ж, не підтримав Щербачова. А з проголошенням Четвертого універсалу, вже Щербачов не підтримав УНР. Тож він вступив до Комітету Південної України, який представляв інтереси Денікіна і, відразу ж, здав Південну Бессарабію. Хіба не зрада? Тож Північна та Південна Бессарабія – є і будуть українськими.

Придністров’я безсумнівно має українське коріння. Але справа не в тому. Придністров’я – маріонеткове державне об’єднання Російської Федерації. Це бессарабське ДНР. Очевидно, молдовани з ним нічого вирішити поки що не можуть. Складається враження, що хтось хоче перекласти свої проблеми на інших. Проте, ми можемо допомогти молдаванам. Адже коли вирішиться проблема з ДНР і ЛНР, то, можливо, проблеми з іншими маріонетковими республіками вирішаться самостійно.

Втім, якщо Молдова вирішить нам безкорисно допомогти із поверненням історичної землі – ми не відмовимось.​